14 березня 2020 року Кабінет Міністрів України своїм розпорядженням № 291-р  «Про тимчасове припинення роботи контрольних пунктів в’їзду на тимчасово окуповану територію Автономної Республіки Крим і м. Севастополя та виїзду з неї, спрямоване на запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» ввів суттєві обмеження переміщення через контрольно-пропускні пункти між «материковою» частиною України та АР Крим для громадян України. Це зробило практично неможливим:

- переміщення громадян України, які мають місце реєстрації проживання в АР Крим,  на материкову частину України;

- переміщення громадян України, які мають місце реєстрації проживання на материковій частині України, - в АР Крим.

Запроваджені обмеження були дискримінаційними. Так, під час карантину не було обмежень щодо переміщення всередині країни між різними областями, а так само - повернення громадян України в Україну з інших держав, зокрема з Російської Федерації. Натомість кримчани – громадяни України не могли переміститись з Криму навіть до найближчих областей.

Запроваджуючи такі обмеження, Кабмін не навів жодних посилань на будь-які дослідження епідеміологічної обстановки по Криму, які б дозволили обґрунтовано сказати, що півострів необхідно ізолювати. Крім того, надані урядом копії документів, які лягли в основу прийнятого рішення, дозволили зробити висновок про те, що і законні процедури його прийняття дотримані не були: погодження і пояснювальна записка складались «задніми числами» після офіційного запуску дії розпорядження.

18 березня це розпорядження було доповнено положенням про те, що через КПП будуть пропускатись особи за наявності «гуманітарних підстав». Але це доповнення не набагато покращило ситуацію, оскільки нормативного розкриття поняття «гуманітарні підстави» ніде не містилось до цього і не було розроблено під час карантину. Така правова невизначеність призвела до непередбачуваності прийняття рішень, свавільності посадовців та створила корупційні ризики.

Строк дії цього розпорядження неодноразово продовжувався. Останнє продовження означало дію обмежень до 22 червня 2020 року. Проте Кабінет Міністрів України раніше анонсованого терміну скасував обмеження у роботі КПВВ на адміністративній межі з Кримом. Відновлення переміщення з Кримом стало можливим також завдяки Громадському центру правосуддя та іншим правозахисним організаціям, які зробили проблему видимою та створили навколо неї резонанс. Після викладеного в соціальних мережах  11 червня Громадським центром правосуддя аналізу документів, наданих КМУ у відповідь на позовну заяву про скасування розпорядження №291-р, в якому демонструвались порушення нормативно-правових актів при його прийнятті, наступного ж дня, 12 червня, Кабмін оголосив про скасування обмежень у роботі КПП на адмінмежі  з Кримом, залишивши тільки обов’язкову умову самоізоляції при прибутті на «материкову» частину України. 14 червня було повністю відновлено пропуск у всіх контрольних пунктах в’їзду/виїзду на межі з Кримом.

Нагадаємо, що 18 березня 2020 року правова радниця Громадського центру правосуддя у м. Татарбунари Юлія Лісова подала позов до Окружного адміністративного суду м. Києва про визнання розпорядження Кабміну № 291-р незаконним та його скасування. При цьому суд продемонстрував нерозуміння специфіки оскарження обмежень, пов’язаних з карантином, і призначив підготовче засідання тільки на 2 червня, а засідання по суті – на 13 серпня. Таким чином суд практично позбавив позивачку права доступу до суду в період дії оскаржуваних карантинних обмежень. Також на публічні запити Громадського центру правосуддя щодо підстав прийняття розпорядження та контролю за його виконанням ані Міністерство реінтеграції тимчасово окупованих територій, ані Уповноважена Верховної Ради з прав людини не відповіли.

Як зазначила правова радниця Громадського центру правосуддя Юлія Лісова, в питанні захисту прав людей, яких рішенням Кабінету Міністрів України позбавили права потрапити з (до) Криму, використовувалися не лише інструменти судового захисту. Наприклад, щоб зробити більш видимими історії людей, які постраждали від цього дискримінаційного рішення, було запроваджено широку інформаційну кампанію – офіційні та публічні звернення до Уповноваженої Верховної Ради з прав людини та інших урядових установ, численні виступи та коментарі  в ефірі національних ЗМІ, стріми та ефіри в соціальних мережах, флешмоб #ні_стіні. Інформація про позовну заяву була широко підтримана громадськістю, особливо кримчанами.

«Завдяки інформаційній кампанії ми отримали в різний спосіб озвучені історії десятків людей, які вимушено через рішення КМУ не змогли потрапити додому, відвідати родичів похилого віку, потрапити на лікування, забезпечити безпеку своїй нерухомості. І це історії тих, кому безпосередньо відмовили в пересуванні з (до) Криму через розпорядження КМУ № 291-р. Насправді ж були порушені права значно більшої кількості людей, які вимушені були просто чекати зняття обмежень. Так, за повідомленням пресслужби ДПСУ, лише за першу добу зняття обмежень на роботу КПВВ на адміністративній межі з тимчасово окупованим Кримом було оформлено переміщення 458 людей (в період карантину заявлялась цифра 5-6 людей за день)», - розповіла Юлія Лісова.

За словами координатора Громадського центру правосуддя Ігоря Бриноша, попри відновлення роботи КПВВ з Кримом, яке в Центрі вважають також і своєю перемогою, ГЦП продовжить судовий процес проти Кабміну щодо оскарження як дискримінаційного розпорядження про припинення роботи контрольних пунктів в’їзду-виїзду на тимчасово окуповану територію Криму.

«Ми не оспорюємо право держави запроваджувати протиепідемічні заходи. Наша позиція – аби під час їх впровадження не було дискримінації і порушень прав людини, щоб такі рішення були прийняті згідно з процедурою, чітко сформульовані і не давали можливостей для свавільних чи корупційних дій. Інший фокус у цій справі – доступ до правосуддя під час пандемії. Підготовче судове засідання призначено через 46 днів після відкриття провадження по справі, а розгляд по суті призначено лише на серпень. Виконання судом процесуальних дій протягом таких тривалих строків стосовно категорії справ, пов’язаних з карантинними обмеженнями, є порушенням не тільки розумних строків, але і права на доступ до правосуддя. Затягування розгляду скарг, призначення розгляду на період, коли, ймовірно, обмеження вже перестануть діяти (так і вийшло) є фактичним позбавленням права на доступ до суду, яке є складовою права на справедливий суд», - переконаний правозахисник.